Перські сади - батьківщина тюльпанів, бузку, лілій, нарцисів

Створення перського саду - це складна і клопітка робота. А ландшафтне проектування, в даному випадку, спирається на історично сформовані особливості даного стилю.

Відомо, що клімат Стародавньої Персії був сухим і посушливим. Спека і вітер не давали більшій кількості рослин повноцінно розвиватися, що говорить про досить специфічне озеленення.

Однак, фахівці того часу зуміли знайти вихід, наслідком якого стало розташування садів на невеликих оазисах, всупереч несприятливим погодним і кліматичним умовам.

Сади Персії цвіли і тішили око зеленню завдяки акведукам - Кяризи, що з'явилися на північному заході Ірану. З плином часу сади в Персії міняли свій формат

Вони втратили повноцінне утилітарне значення, ставши місцями для відпочинку і усамітнення, споглядання і поезії. Тут вирішувалися важливі справи і питання, проводилися зустрічі. Цей факт відображений на древніх фресках і в писаннях філософів.

Особливістю перського саду можна назвати чіткий розподіл території. Як правило, сад поділявся на чотири зони, які були не пов'язані між собою загальною композицією.

Кожна з територій могла мати певні розміри, стилістичне рішення і функціональне навантаження. Таким чином, можна відзначити зручність використання перських садів, а також їх різноплановість.

Кожна з зон називалася «кварталом». Благоустрій і озеленення ділянок відбувалося відповідно до вимог вельмож. Тут можна було побачити строкаті квітники, фонтани, басейни, сади і городи. Перські сади часто прикрашалися скульптурами і сонячним годинником.

Центром композиції, як правило, вважалися павільйони, гроти і альтанки. Класичним рішенням перського саду є наявність пологих трас, з центральним вузьким каналом, спадаючим каскадами.

Території даного плану дозволяли садівникам розводити нові сорти культур, збирати урожай. Через несприятливе клімату, цінувалися будь-які культури, які дала земля.

Якщо говорити про декоративне озеленення, найчастіше використовувалися кипариси і дуби. Композиції доповнювалися низькорослими квітами.

Персію вважають батьківщиною троянд. Також, дана територія вважається батьківщиною тюльпанів, бузку, лілій, нарцисів.

Не менш популярними, ніж перераховані вище квіти, були гвоздики і гіацинти. Квіти поєднувалися між собою не тільки за розмірами і періодом цвітіння, але і за відтінками, фактурами.